МОТИВАЦІЙНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ПРОФЕСІЙНОМУ РОЗВИТКУ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність процесу професійного розвитку педагогічних працівників у контексті трансформаційних змін, характерних для освітньої галузі загалом і реалізації Концепції Нової української школи зокрема; пріоритетність мотиваційно-потребнісної складової означеного процесу на основі окреслених наукових позицій щодо співвіднесення мотиву та потреби особистості в активній діяльності.
Автором представлено авторське тлумачення сутності поняття «мотиваційний чинник» як джерела впливу на процес «збудження» у свідомості вчителя певних моральних ідей чи образів, які втілюються в діяльності, спрямованій на задоволення його потреби у професійному розвитку. Залежно від характеру впливу визначено й обґрунтовано зовнішні та внутрішні мотиваційні чинники. До першої групи належать чинники, які визначають умови, цілі та зміст діяльності, що реалізується в цій сфері, чим об’єктивно впливають на появу відповідних мотивів. Другу групу складають внутрішні мотиваційні чинники, які безпосередньо впливають на співвідношення балансу між діями працівника та причинами, які їх зумовлюють та пояснюють, що й зрештою спричинює активність особистості, спрямовану на задоволення потреби у професійному розвитку. До об’єктивних автор відносить продуктивні чинники, стимулювання та спонукання. До групи суб’єктивних мотиваційних чинників віднесено професійні амбіції, ступінь домагань, рівень активності, характер очікувань.
Доведено, що мотиваційні чинники – зовнішні (об’єктивні) і внутрішні (суб'єктивні) – за умови їх комплексного врахування та практичного використання дають змогу керівникам закладів освіти не лише конструктивно впливати на процес професійного розвитку педагогів, але й загалом сприяти формуванню в них мотиваційної компетентності, потрібної для підвищення ефективності професійної діяльності.