ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БІЛІНГВАЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті висвітлено глобальні тенденції білінгвальної освіти в сучасному полікультурному просторі. Обґрунтовано доцільність підвищення творчого ставлення до провідних засад та змісту білінгвальної освіти. Виокремлено доцільність варіативності білінгвальної освіти, оскільки кожен регіон має свої мультимовні особливості. Визначено, що гармонізація суспільного та особистісного за умов білінгвізму спирається на зростання ролі неформальної освіти, рамки якої не такі жорсткі, як для державних закладів освіти. Висвітлено розвиток дослідницького середовища, коли явища білінгвальної освіти аналізуються та спрямовуються на пошук позитивного досвіду у цій сфері. Показано потребу узгодження ідей білінгвізму з розвитком мультимовної освіти, коли в невеликому регіоні існують мовні групи, які не спроможні сформувати власну окрему школу. Виокремлена важлива тенденція, яка передбачає спротив уніфікації та бюрократизації білінгвальної освіти, коли у професорсько-викладацькому складі чи колективі вчителів значну частину часу займає робота з документацією, зменшуючи час на виконання безпосередніх обов’язків педагога. Виявлено вплив інформаційно-комунікаційних технологій та дистанційної освіти на розвиток білінгвальної освіти, їхні позитивні й негативні тенденції (легкодоступні перекладачі, використання штучного інтелекту, втрата інтересу до своєї етнічної мови і до вивчення іноземних мов тощо). Проаналізовано зміни вимог до сучасного викладача та до його функцій на якісному рівні, коли викладач перетворюється на проміжну ланку між студентом і базами знань, які закладені в Інтернеті і бібліотеках. Ураховано такі тенденції, як зростання мобільності студентів та вплив на освіту демографічних змін. Висвітлено роль збільшення гнучкості освітньої системи та освітнього простору. Визначено, що окрім глобальних тенденцій розвитку білінгвальної освіти наявні й локальні тенденції. Проаналізовано особливості виховного процесу на прикладі Японії, де накопичено позитивний досвід, який варто перейняти і поширити, особливо щодо виховного процесу й розвитку народознавчих традицій, на відміну від регіонів із космополітичними поглядами на освіту.