НАВЧАННЯ УСПІХОМ ЯК РЕСУРС ОПТИМІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ПРЕВЕНТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З УЧНЯМИ

Анотація

У статті розглянуто проблему, актуальність якої визначена її вагомістю для всієї освітньої системи, а саме втіленням у Новій українській школі філософії навчання успіхом як важливого ресурсу підвищення продуктивності підготовки майбутніх учителів початкової школи до превентивної діяльності з молодшими школярами. Детальну увагу приділено трактуванню сутності понять «навчання успіхом» й «превентивна діяльність» як важливих ресурсних можливостей підвищення якості початковій освіти. Для цього відбувається аналітичне звернення до поглядів і концепцій українських та зарубіжних науковців, серед яких виділяються І. Бех, Н. Бібік, Л. Кондрашова, В. Оржеховська та ін.
Відзначено, що філософія і практика навчання успіхом обґрунтована у працях Я. Коменського, А. Дістервега, А. Макаренка, В. Сухомлинського, які ставилися до своїх вихованців як до рівних співучасників освітнього процесу. Підкреслено, що філософія навчання успіхом отримала як загальнотеоретичне, методологічне обґрунтування, так і суто методичну розробку й становить собою соціально значущий капітал. Наголошено, що навчання успіхом є важливим ресурсом забезпечення продуктивності підготовки майбутніх учителів початкової школи до превентивної діяльності з молодшими школярами.
Акцентовано, що навчання успіхом – це активна пізнавальна діяльність на принципах превенції, у ході якої студенти під керівництвом викладача оволодівають основами превентивної педагогіки й досвідом превентивної діяльності, що забезпечує їм успіх в освітньому процесі, а в майбутньому – у виховній роботі з молодшими школярами.
У статті обґрунтовано принцип навчання успіхом, виокремлено функції сучасного вчителя початкової школи в контексті вимог концепції «Нова українська школа» (організовувати та формувати мінісередовище, що ставить за мету активізацію і стимулювання когнітивних потреб і запитів дітей; забезпечувати розвиток учнівської особистості з отриманням нею безпосереднього особистого життєвого досвіду; сприяти й підтримувати становлення особистості учня як самостійного й самодостатнього учасника освітнього процесу); проєктування професійного становлення студентів на основі засвоєння нової інформації, нестандартних форм і способів роботи, які стимулюють майбутнього вчителя початкової школи до пошуку необхідних ресурсів (інтелектуальних, інформаційних, технологічних, методичних, іміджевих) у забезпеченні продуктивності підготовки до превентивної діяльності з молодшими школярами.