СВІТОВІ ПРАКТИКИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Анотація

Статтю присвячено висвітленню світових практик формування системи оцінювання якості шкільної освіти. У європейських системах якість визначається через три основні акценти: як результат (Accountability) (характерно для Великої Британії, Нідерландів); як процес (Compliance & Improvement) (Польща, Франція); як спроможність до саморозвитку (Естонія, Фінляндія). Європейська політика забезпечення якості переходить від моделі контролю до моделі розвитку, що ґрунтується на партнерстві, довірі та аналітичній культурі. Ключові принципи включають баланс контролю й очікувань, орієнтацію на фактичні дані, мережеву взаємодію та збалансоване бачення (поєднання кількісних і якісних даних).
Ефективні системи базуються на синергії зовнішнього та внутрішнього оцінювання. У ЄС функціонують модель підзвітності (використання єдиних критеріїв, частково обмежує автономію) та модель розвитку (аудит процесу самооцінювання, підтримує самостійність закладів). Для України оптимальним уважається інтегрований підхід, що поєднує елементи підзвітності та розвитку.
Аналіз країн-лідерів PISA 2022 показує, що висока якість освіти ґрунтується на системності управління, орієнтації на розвиток особистості та інвестиціях у професіоналізм педагогів. У Сінгапурі акцентується на досконалості та конкурентоспроможності, у Японії – на гармонії традицій та інновацій, у Тайвані й Макао – на системності та високих стандартах. На противагу цьому у країнах із найнижчими показниками PISA (Гаїті, Нігерія, Чад) поняття якості зводиться до забезпечення мінімальних стандартів, доступності та виживання системи в умовах кризи чи нестабільності.
Зроблено висновок, що якість освіти є індикатором соціальної стійкості держави: чим вищий рівень розвитку суспільства, тим ширше й цілісніше розуміння якості – від виживання до досконалості.