МОВНА ПІДГОТОВКА ПУБЛІЧНИХ УПРАВЛІНЦІВ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ВИМІРИ

Анотація

У статті розглянуто складові мовленнєвої компетенції публічних службовців, зокрема не лише особливості їх комунікаційної практики, але й специфіку фахової підготовки, що передбачає набуття знань з усіх мовних рівнів, насамперед лексичного, синтаксичного і фразеологічного, де останній стосується сталих мовленнєвих кліше. Визначено, що найбільшу загрозу системі української мови несе російськомовне калькування, яке вже два сторіччя активно засмічує нашу національну мову й, насамперед, її діловий стиль, що й становить об’єкт нашого дослідження. Предметом розвідки є форми української мови – замінники російськомовних кальок, що є логічними на ґрунті нашої національної мови й у контексті сьогоденних подій, коли відкритим і конкретним ворогом у війні є колишня метрополія зі своєю російською мовою, яка ті двісті років домінувала в освіті й діловодстві України. Проаналізовано низку прикладів уживання окремих лексем і синтаксичних одиниць, калькованих із російської мови, у діловому мовленні управлінців, юристів й освітян та запропоновано варіанти їх заміни на питомі й логічні українські відповідники.
Зроблено висновки, що серед вимог законодавства щодо забезпечення функціонування української мови як державної слід відзначити її очищення від іншомовних елементів, тобто російськомовних кальок, зокрема в діловому стилі. Питомі українські слова, що пропонуються для таких замін, є логічними й органічними, і тому публічний службовець мусить мати відповідні знання й мовне чуття.