ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА

Анотація

У статті акцентовано на важливості цифрової компетентності викладача як вагомого чинника якості професійно-педагогічної діяльності. Зазначено, що поява цифрових технологій зумовила нові підходи до модифікації, представлення, оброблення, пошуку та критичного аналізу інформації й актуалізувала такі професійні компетентності, які формують уміння та навички роботи з цифровими інструментами та технологіями. Упровадження нових механізмів і засобів організації та здійснення підготовки викладачів характеризується низкою суперечностей, зумовлених чинниками і тенденціями, що визначають напрямки в межах взаємодії тенденцій, передбачає розуміння методології соціальної педагогіки щодо всебічного вивчення та системного відображення всіх процесів і явищ. Основними проблемами цифрової підготовки фахівців є структурна цілісність теоретичної та практичної цифрової освіти; функціональний зміст освіти, який гарантує цифрову активність, компетентність, відповідальність та адекватну практичну компетенцію; взаємопов’язаність наукової, методологічної, спеціальної, цифрової, психолого-педагогічної підготовки викладача; формування стилю мислення, потрібного для розвитку цифрової компетентності викладача. Визначено рівні цифрової компетентності викладача: початківець (епізодичне використання цифрових технологій у повсякденному житті та професійній діяльності); інтегратор (систематичне використання інтернет-сервісів у професії); експерт (самостійно розробляє та впроваджує цифровий контент). Розглянуто можливості цифрових інструментів та платформ, які використовує викладач для ефективної взаємодії й організації процесу навчання. Наголошено, що навчальні заняття з використанням цифрових інструментів характеризуються адаптивністю, керованістю, інтерактивністю, можливістю поєднанням групової та індивідуальної роботи, необмеженістю навчання в часі. Розвинена цифрова компетентність викладача стає запорукою впровадження нових цифрових інструментів, ефективної взаємодії, використання інформаційно-комунікаційних технологій для організації продуктивного дистанційного та змішаного навчання, об’єктивного оцінювання успішності студентів.