СИМУЛЯЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Анотація

У статті проаналізовано мотивацію та загальні засади організації симуляційного навчання, що включають соціальне дистанціювання та самоізоляцію, етапи, принципи, складові симуляційних тренінгів. Такий підхід сприяє введенню сучасних інформаційних технологій у процеси навчання студентів медичних вишів та підвищує інтерес до розвитку симуляційного навчання на різних етапах підготовки фахівців медичної галузі.
Нині стимуляційне навчання стає обов’язковим компонентом професійної підготовки, оскільки на основі моделювання професійної діяльності надає можливість кожному студенту багаторазово виконувати елементи медичної діяльності згідно з прийнятими професійними стандартами. Упровадження етапного симуляційного навчання дозволяє майбутнім фахівцям медичної галузі ефективно освоїти теорію та практику, значно підвищує об’єктивність атестації студентів і мотивацію їх до навчання. Об’єктивне оцінювання за допомогою імітаційних методик надає широкі можливості для проведення іспитів та акредитації. Відпрацювання навичок та вмінь, засноване на принципах андрагогіки, відбувається з використанням прийомів усвідомленої практики.
Визначено, що використання моделювання покращує ефективність навчання, зокрема розвиток аналітичних навичок у клінічних ситуаціях, підвищення інтересу до навчання та задоволеність студентів. Виявлено, що після проходження курсу симуляційного навчання покращується якість освоєння компетенцій командної роботи, ухвалення клінічних рішень, розвиток інтелектуальних та організаційних здібностей вирішувати проблеми клінічної практики, підвищується конкретна ситуаційна обізнаність, яка дозволяє розпочати діалог із пацієнтом, маючи комплекс навичок. Ефективна інтеграція симуляції в медичну освіту, активне застосування сучасних клінічних методик та інтелектуальних систем з різноманітними комп’ютеризованими сценаріями клінічних випадків сприяє формуванню професійного мислення та професійних компетенцій.