ІННОВАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ: ДЕФІНІТИВНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню теоретичних основ інноваційної компетентності сучасних фахівців педагогічної галузі.

У статті висвітлено поняття «інноваційна компетентність» в умовах реформування української освіти, модернізації професійної компетентності педагога сучасного закладу освіти з позиції здатності якісно розв’язувати завдання; узагальнення відповідних знань, умінь, досвіду діяльності, професійних якостей, що передбачає наявність інноваційного сприйняття, утворення нововведень, єдність критичного мислення, творчої уяви, мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, усвідомлення власного досвіду; здатність до рефлексії, уміння побачити нове у відносно сталому та запропонувати принципово нове вирішення проблеми.

Звернено увагу, з одного боку, на розуміння інноваційної діяльності як новоутворення, що виникає на основі різноманітних ініціатив і нововведень; з іншого – інноваційна діяльність інтерпретована як процес створення, упровадження й поширення в освітній практиці нових ідей, способів, педагогічних та управлінських технологій. На основі зіставлення різних підходів, у розрізі педагогічної діяльності авторка постулює розуміння інноваційної компетентності як системної характеристики педагогів, що відображає рівень їхньої новітньої та професійної підготовки, освітню практику й особистісну демократичну позицію.

Сутність інноваційної компетентності педагога розкрито через аналіз її структури як сукупності взаємопов’язаних, взаємозумовлених та взаємодоповнювальних компонентів – проєктивного, когнітивного, креативного, технологічного та регулятивного. Усі компоненти взаємопов’язані між собою та зумовлюють формування інноваційної компетентності майбутнього вчителя.

Інтегративне особистісне утворення визначає здатність учителя якісно розв’язувати завдання педагогічної діяльності на базі педагогічної інноватики через синтез необхідних знань, умінь, досвіду діяльності за умови сформованості відповідних професійних якостей.