ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ-МОВНИКА ДО ЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Анотація

У статті вчителям-мовникам запропоновано ознайомитися з новітніми тенденціями в українській мові, що мають за основу ознаки органічності й логічності на відміну від калькованих російськомовних одиниць, які в умовах імперії активно впроваджувалися в українську мову, зокрема в її науковий стиль. На всіх рівнях національної мови простежено вживання означених нелогічних форм, що не лише виявляють неорганічність на її ґрунті, але й становлять загрозу її структурному розвитку.
Доведено, що для всіх російськомовних кальок в українській мові існують питомі відповідники, частина з яких мають давнє походження (мито, кордон, межа тощо), пізніше (податок, перебуває, зокрема тощо) та більшість із яких є логічнішими й, звичайно, органічнішими на ґрунті української мови. З’ясовано, що укладачі словників і довідників не завжди керуються головним принципом у сучасному розвитку нашої національної мови – на першому місці питомий українськомовний відповідник, а вже далі – калькований (і то з позначкою «застаріле»). Цей принцип сьогодні надто важливий і визначальний, адже від його дотримання залежить розвиток не лише державної мови, але й загалом української державності, що має якнайшвидше позбутися російсько-совєтських рудиментів і маркерів.
Зроблено висновок, що нелогічні форми в українській мові переважно походять із російської як мови колишньої метрополії, а тому ці форми позначені маркером імперської культури та ідеології, що простежено на прикладі окремих слів (необхідно, повинні, співробітник тощо). Із тим виявлено ідеологічну екстралінгвістичну складову, що загрожує як українській мові, так й іншим сферам суспільного життя – управлінській, правовій, економічній тощо. Така загроза ще більш ускладнюється в умовах війни, де в ролі загарбника постала саме та колишня метрополія.