ДЕЯКІ НАПРЯМКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЗИТИВНОГО ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ

Анотація

У статті актуалізовано потребу вивчення позитивного досвіду закордоння щодо реалізації здоров’язбережного виховання здобувачів освіти в закладах освіти за умов сьогодення. Наголошено, що ця потреба зумовлена зокрема переведенням тематики, дотичної до проблеми здоров’я людини, у «міжпредметний» вимір, представлення цього інформаційного контенту у змісті курсу «Я досліджую світ» (початкова школа), уведенням до навчальних планів дисципліни «Здоров’я, безпека та добробут», розроблення кількох модельних навчальних програм ‒ матриць, спираючись на які, учителі можуть розробляти власні навчальні програми (основна школа). Констатовано, що нова українська школа повторює шлях, який свого часу пройшла зокрема польська освіта, коли напрацьовувала різні варіанти програм здоров’язбережного виховання. Репрезентовано окремі аспекти теоретичної та практичної спадщини польських науковців, освітян і громадсько-просвітницьких діячів, використання яких уможливлює нове бачення реалізації виховання для здоров’я учнів в закладах загальної середньої освіти в Україні. Схарактеризовано психолого-педагогічний і професійно-підготовчий рівні відповідних рекомендацій. Зокрема, увиразнено етапи здоров’язбережної едукації, а саме: етап гетероедукації; проміжний етап; етап автоедукації (самовиховання); етап перевернутої гетероедукації (інверсії). Тезово представлено деякі аспекти виховної та дидактичної площини підготовки майбутніх учителів до формування у них здоров’ябережних знань, умінь і навичок.
Зроблено висновок, що представлені у статті погляди і пропозиції стосуються бажаних оптимальних рішень, потрібні різні часові межі для доцільного впровадження у практику запропонованих рекомендацій.
Запропоновано низку перспективних для подальшого наукового пошуку проблем, це зокрема: актуалізація ідеї про визначення на загальнонаціональному рівні проблеми здоров’язбережного виховання дітей та юнацтва як неодмінної умови самопосилення української нації; масове антинікотинове і протиалкогольне просвітництво серед здобувачів освіти; рекреаційний відпочинок і оздоровлення дітей та юнацтва.