ПІДГОТОВКА УЧНІВ ДО ЖИТТЯ ЯК МЕТА УКРАЇНСЬКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ НА БУКОВИНІ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Анотація

Статтю присвячено актуальній проблемі підготовки учнів до життя. Автори висвітлили досвід підготовки дітей та юнацтва до життя в професійних навчальних закладах Буковини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Показано творчі здобутки буковинських педагогів, громадських та освітніх діячів на ниві розвитку теорії і практики української професійної, зокрема агрономічної, освіти. Прогресивні педагоги Буковини визначили мету й завдання, обґрунтували методи, форми й різні базові аспекти виховання господарської культури учнів. У цьому вони вбачали один із ключових моментів підготовки випускника школи до практичного життя з огляду на соціальний склад населення краю (де переважало селянство), ментальність, народні традиції, спосіб господарювання українців тощо. Констатовано, що на Буковині була започаткована система неперервної агрономічної освіти, освітяни запропонували ефективні форми та методи просвітництва для юнаків та дівчат: тематичні лекції з кооперації, сільськогосподарської, торговельної науки тощо. Українські громадські товариства краю («Руська бесіда», «Українська школа», численні жіночі товариства, «Взаїмна поміч українського вчительства» та ін.) активно розвивали професійну освіту. Автори схарактеризували діяльність окремих навчальних закладів (українська реальна гімназія у Вашківцях, ткацька школа в Чернівцях, вища рільнича школа в Чернівцях, рільнича школа в Кіцмані), а також різнотермінові курси рахункового діловодства, крою і шиття, господарські, кооперативні курси, народних промислів, ткацькі курси та ін. Початкові школи Буковини забезпечували процес формування практичних навичок учнів: викладання впродовж перших чотирьох років предмета «ручні роботи» для хлопців передбачало виготовлення навчальних приладів і предметів домашнього побуту та господарства; дівчата опановували ручні роботи: в’язання гачком і спицями, вишивання (хрестиком, гладдю) тощо. У старших класах формували практичні вміння ремонту (латання) одягу, крою та шиття сорочок, прядіння, ткання на верстаті та ін.
Констатовано, що в сучасній освітній практиці доцільно творчо використати низку теоретичних і практичних надбань діяльності українських громадських товариств на Буковині, здобутків педагогів краю щодо підготовки випускників шкіл, юнацтва до практичного життя.