ЛІТЕРАТУРНА ОСВІТА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ: МОДЕРНІЗАЦІЯ Й ВИКЛИКИ ЧАСУ (1990-ті – 2020-ті рр.)

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз процесу модернізації літературної освіти в українських школах у період 1990–2020-х років із фокусуванням на впливі структурних реформ, технологічних трансформацій та кризових явищ. Основну увагу приділено таким аспектам: формуванню освітнього змісту й методів викладання, упровадженню культурологічного та компетентнісного підходів, інтеграції цифрових технологій, адаптації до пандемії COVID 19 і повномасштабної війни 2022 року, а також ролі літератури як інструмента національної та психологічної стійкості.
Проаналізовано контекст модернізації літературної освіти в рамках міграції від формального заучування до осмисленого читацького досвіду. Висвітлено невідповідність між кількісною насиченістю програм і відсутністю глибокого аналізу художніх текстів, що обмежувало розвиток критичного мислення в учнів. Упровадження концепції НУШ і компетентнісного підходу, зокрема в 5-7 класах, створювало умови для рефлексії, аналізування тексту, міждисциплінарних зв’язків, однак було часто декларативним із недостатньою методичною підтримкою.
Розглянуто роль цифровізації: мультимедіа й електронні ресурси суттєво збагачують рівень мотивації та інклюзивності, однак цифрова нерівність і недостатня підготовка вчителів залишаються стримувальними чинниками. Пандемія COVID 19 підтвердила цей розрив: ініціатива «Smart Kids» засвідчила, що без належного доступу до техніки й методичної підтримки дистанційне навчання було недостатньо ефективним і не компенсувало втрат у навчальному процесі.
Аналізуються проблеми війни: пошкодження понад трьох тисяч шкіл, масові переселення та перехід до онлайн- чи підземних форматів навчання, а також атаки на українську ідентичність через політику русифікації в окупованих регіонах. У відповідь держава впроваджує захисні заходи, зокрема заборону російських підручників та підтримку національного канону. У цьому трагічному контексті література є потужним засобом збереження національної ідентичності, психологічної підтримки та розвитку критичного громадянського мислення.
Стаття визначає такі ключові проблеми: формальний підхід до програмної насиченості, відсутність моделей профільного викладання, технологічний розрив, проблеми дистанційного навчання, руйнація інфраструктури та потреба психоемоційної реабілітації дітей. Водночас літературна освіта залишається важливим чинником культурного опору й формування стійкості.
Зроблено висновок про те, що модернізація літературної освіти в Україні є багаторівневим процесом, що вимагає не лише змістовного оновлення, але й системної методичної підтримки вчителів, технологічного забезпечення, а також поєднання освітніх, культурних і психологічних стратегій.

Дата надходження статті: 12.02.2026 р.
Прийнято до публікації: 05.03.2026 р.
Опубліковано: 28.05.2026 р.