КЛЮЧОВІ КОМПОНЕНТИ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО НАВЧАННЯ: СУЧАСНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ У СВІТОВІЙ ПЕДАГОГІЦІ

Анотація

У статті розкрито сутність соціально-емоційного навчання (СЕН) як ключового елементу сучасної освіти, що забезпечує розвиток емоційної грамотності, соціальних навичок, моральної відповідальності та внутрішньої стійкості здобувачів освіти. У контексті трансформаційних змін у світі, включно з війнами, цифровізацією, психологічним виснаженням та проблемами інклюзії, СЕН постає як необхідна умова гармонійного особистісного становлення. Проаналізовано провідні міжнародні моделі СЕН – CASEL, RULER, PATHS, Second Step – та здійснено порівняльний аналіз їх ключових компонентів. Особливу увагу приділено інтерпретації СЕН у різних педагогічних традиціях світу, зокрема в контексті культурної чутливості, виховних орієнтирів та ролі школи як соціального середовища. Окреслено, що попри спільні риси, підходи до СЕН відрізняються залежно від культурного, вікового, етичного контексту та освітньої політики конкретної країни. На основі узагальнення наукових підходів і дидактичних принципів запропоновано авторську структуру компонентів СЕН, що поєднує класичні категорії навчального процесу з новими викликами. Вона охоплює шість взаємопов’язаних компонентів – когнітивно-рефлексивний, мотиваційно-вольовий, емоційно-регулятивний, соціально-комунікативний, ціннісно-світоглядний та адаптивно-ресурсний. Визначено, що перші три мають універсальний характер і можуть інтегруватися в будь-який освітній контекст, тоді як решта є чутливими до соціокультурного та освітнього середовищ. У статті обґрунтовано зв’язок запропонованої класифікації з основами загальної дидактики, акцентовано на її міждисциплінарності та практичній цінності для педагогів, психологів, освітніх управлінців. Наголошено, що ця класифікація не лише систематизує наявні міжнародні підходи, а й адаптує їх до потреб української освітньої системи в умовах воєнного стану та соціальних потрясінь.