Періодизація українізаційного процесу в УРСР у 1920–1938 роках: історіографічний аспект

Анотація

У статті розглянуто питання дослідженості процесу українізації та особливостей його означених етапів у період 1920–1938 років. Зазначено актуальність вивчення означеної проблеми. Автором статті охарактеризовано етапи визначених періодів українізаційного процесу в 1920-1930 роках, зокрема в південному регіоні України. У статті також зазначено, що в основу визначення періодів українізації покладено концептуальні засади урядової політики, спрямованої на вирішення національного питання в УРСР означеного періоду. За результатами здійсненого дослідження періодів процесу українізації автором виокремлено один період процесу українізації на Півдні України у 1920–1938 роках, який розділено на три основні етапи. Перший етап (1920–1922 рр.) – інституційний – закладання інституцій освітньої галузі: організовується нова система і структура освітнього процесу, створюються установи соціального виховання, де згідно з прийнятими урядом постановами запроваджувалося навчання українською мовою; формуються відносно незалежні керівні органи освіти. Другий етап (1923–1930 рр.) – прогресивний – період найвищих досягнень українізації. Третій етап (1931–1938 рр.) – стагнаційно-регресивний: посилення ідеологічного тиску, втручання керівних органів державної влади СРСР у сферу освіти України, уніфікація системи середньої освіти, згортання й повне завершення політики українізації. Визначено, що суспільно-політичні трансформації в Україні в 1920–1938 роках, які безпосередньо вплинули на розвиток національної освітньої галузі, а також на відродження і розвиток національної культури, були спричинені історичними умовами. За основу визначення періодів українізації взято концептуальні засади урядової політики як СРСР, так і УРСР, спрямованої на вирішення національного питання в Україні означеного періоду.