БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ВИКЛИК В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ТА ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Анотація

Статтю присвячено проблемі безперервності професійної освіти в умовах євроінтеграції та цифровізації. Метою дослідження є аналіз стратегічних документів і акумульованих кращих практик країн ЄС для визначення основних напрямів розвитку безперервної освіти в Україні в умовах євроінтеграції та цифровізації. На основі здійсненого аналізу стратегічних документів Європейського Союзу встановлено, що сьогодні маємо потребу в якісному освітньому контенті (змістовно та за формою виконання) з можливістю інтерактивної участі та менторингу. Значні переваги для реалізації безперервної освіти має дистанційна освіта, яка зорієнтована на необмежену кількість слухачів з можливістю здобуття знань у зручний час, можливістю вибору зручного (оптимального) темпу навчання. Цей варіант здобуття освіти доступний для людей різного рівня підготовки, віку, соціального стану, здоров’я. Узагальнено, що дистанційний формат значною мірою узгоджується з принципами концепції безперервної освіти, і відповідають динамічно мінливим потребам сучасної людини у прикладних знаннях. Загальною особливістю розглянутих форматів є посилення компонентів неформального характеру освіти, індивідуалізація (кастомізація) освітніх практик, орієнтація на суб’єктивні потреби особистості.
Встановлено, що ключовими напрямами розвитку освітнього середовища в умовах євроінтеграції та цифровізації є дистанційна освіта; гейміфікація освіти та використання хмарних технологій; упровадження рішень доповненої реальності та технологій візуалізації; розвиток соціальних мереж в освіті; розвиток масових відкритих онлайн-курсів. Узагальнено, що безперервності професійної освіти в умовах євроінтеграції та цифровізації сприятиме проведення таких заходів: освітні виїзди, обмін делегаціями; навчання у форматі «літніх» та «зимових» шкіл з «глибоким зануренням», організація та проведення авторських майстер-класів, використання проєктних технологій та прийомів ігротехніки; збільшення частки дистанційного навчання до 50% від загальної кількості курсів, застосування інтерактивних форм (вебінарів, квестинарів, віртуальних стажувань тощо) із залученням представників освітніх організацій Європейського Союзу.