Лінгводидактична коректність як принцип навчання іноземної мови

Анотація

Ще на початку минулого століття вчені-лінгвісти наголошували на тому, що у процесі навчання іноземної мови на науковій основі не можна відривати лінгвістичний аспект від педагогічного і психологічного. Г. Пальмер теоретично розробив цю вимогу, ввівши у науковий обіг термін «принцип лінгвістичної педагогіки».
У статті розглянуто проблему, яка набула особливої актуальності в сучасній лінгводидактиці, а саме: необхідність обґрунтування і дотримання положення, що мова описується не «у собі і для себе», а з урахуванням того, що її описання повинно максимально відповідати потребам навчання цієї мови як засобу передачі інформації.
Педагогічний підхід до мови передбачає формування уявлення про її структурну відмінність від інших мов. По-перше, це діюча динамічна модель («смисл – текст»); по-друге, вона має кілька рівнів, причому основоположним є найбільш глибинний. Наступним вважається рівень намірів, який непрямим способом співвідноситься з рівнем значень слів. По-третє, дія моделі пов’язана зі спрямуванням мовленнєвого спілкування і коректністю того, що виражено у висловлюванні.
Суттєвою особливістю сучасної педагогічної лінгвістики є врахування особливостей мовної комунікації, що виявляються, зокрема, у коректності використання засобів іноземної мови, необхідних для адекватного обміну думками у процесі спілкування.
У статті проаналізовано такі види коректності: коректність мовної поведінки, коректність уживання лексичних одиниць, коректність синтаксичних форм, комунікативна коректність, семантична коректність, прагматична коректність, а також визначено співвідношення між поняттями коректності і мовного етикету.
В цілому опис коректності у мовленнєвій поведінці виконувався у рамках педагогічних задач. При цьому вперше коректність досліджено як глибинний принцип взаємодії дидактичних законів зі структурними елементами мови, що може мати практичну цінність для розробки інноваційних методів навчання іноземної мови.