ЕКРАННІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ В ШКІЛЬНІЙ ПРИРОДНИЧІЙ ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИННІ ХХ СТ.

Анотація

У статті здійснено історико-педагогічний аналіз розвитку екранних засобів навчання у шкільній природничій освітній галузі України в другій половині ХХ століття в контексті становлення та функціювання кабінетної системи навчання. Актуальність дослідження зумовлена потребою наукового осмислення ролі технічних засобів візуалізації в умовах ускладнення змісту природничих дисциплін і посилення експериментальної спрямованості навчального процесу. Метою статті є з’ясування особливостей упровадження й використання екранних засобів у структурі матеріально-технічного забезпечення шкільних кабінетів природничого циклу.
Джерельну базу дослідження становлять архівні матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, а також регіональні статистичні дані щодо стану матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти Чернівецької, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Херсонської, Миколаївської та Кіровоградської областей. У роботі застосовано методи історико-педагогічного аналізу, порівняння та узагальнення.
З’ясовано, що впровадження навчального кіно, діафільмів, епідіаскопів, телебачення та інших екранних засобів було зумовлене потребою візуалізації мікропроцесів, швидкоплинних явищ і об’єктів, не доступних для безпосереднього спостереження в межах шкільного експерименту. Установлено, що екранні засоби не функціювали ізольовано, а інтегрувалися в систему засобів навчання поряд із лабораторним обладнанням, натуральними об’єктами, моделями, приладами та друкованою наочністю.
Доведено, що в 1960–1980-х роках держава здійснювала поступове технічне оснащення шкіл екранною апаратурою та навчальними фільмами, однак їх кількість залишалася недостатньою, а рівень методичної підготовки педагогів не завжди відповідав темпам технічного оновлення. Зроблено висновок, що екранні засоби суттєво розширили дидактичні можливості природничої освіти, проте не замінили натурний експеримент і лабораторну діяльність, а функціювали як допоміжний компонент кабінетної системи навчання.