НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА РОЗВИТКУ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (1991–початок ХХІ ст.)

Анотація

У статті здійснено ґрунтовний аналіз формування та розвитку нормативно-правової бази фармацевтичної освіти в Україні в контексті суспільно-політичних трансформацій, реформування вищої освіти та інтеграційних процесів у галузі охорони здоров’я у період 1990-х рр. ХХ – початку ХХІ ст.
Визначено роль фундаментальних нормативних актів, зокрема законів України «Про освіту» (1991, 2017), «Про вищу освіту» (2002, 2014), нормативних актів КМУ, МОН та МОЗ України.
Особливу увагу приділено процесу уніфікації та стандартизації фармацевтичної освіти через розроблення освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ), формування державних освітніх стандартів. Досліджено зміст Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993), Постанови КМУ «Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями» (1997) та інших документів, що закріпили спеціальність «Фармація» як окрему галузь підготовки та забезпечили системне регламентування освітньої діяльності у цій сфері.
Розглянуто Концепції розвитку фармацевтичного сектору (2007, 2010), Концепцію розвитку вищої медичної освіти (2008), які визначили стратегічні пріоритети модернізації галузі, розвиток кадрового потенціалу, запровадження міжнародних стандартів GMP, GPP, GDP, GCP, GLP тощо. Обґрунтовано важливість Національної рамки кваліфікацій (2011) як інструмента гармонізації освітніх рівнів, упровадження ЄДКІ (2018) для підвищення об’єктивності контролю знань, а також розроблення нових ДСВО (2022–2023) для фармацевтів, що деталізували вимоги до професійної підготовки для освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» та другого (магістерського) рівня вищої освіти.
Окреслено вплив міжнародних ініціатив і співпраці, зокрема членства українських закладів у Європейській асоціації фармацевтичних факультетів (EAFP), реалізації академічної мобільності студентів і викладачів, участі у програмі Erasmus+, на якість освітнього процесу. Детально проаналізовано ухвалення 2011 року Настанови FIP/ВООЗ «Належна аптечна практика» як орієнтира для реформування освітніх програм у напрямку пацієнтоорієнтованості, безпеки лікарських засобів та професійної відповідальності фармацевтів. Висвітлено значення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами (2016) для визначення вимог до професійної кваліфікації фахівців, які реалізують діяльність у сфері обігу лікарських засобів.
У підсумку зазначено, що трансформація нормативно-правового забезпечення фармацевтичної освіти в Україні є системним процесом, який супроводжується адаптацією до європейських стандартів, модернізацією змісту підготовки, розширенням міжнародної співпраці та формуванням високопрофесійного кадрового потенціалу для фармацевтичного сектору охорони здоров’я. Отримані результати дослідження мають значення для подальшого вдосконалення освітньої політики в Україні, розроблення стратегічних документів і підвищення якості професійної підготовки фармацевтів у контексті глобальних освітніх і професійних тенденцій.