СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти застосування системного підходу в управлінні якістю освіти на рівні закладу загальної середньої освіти. Розкрито сутність категорій «система» та «система управління якістю», визначено ключові ознаки – цілісність, ієрархічність, динамічність і наявність зворотного зв’язку. Особливу увагу приділено ролі керівника як координатора взаємодії елементів системи. Зазначено, що ефективність управління залежить від здатності керівника аналізувати внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на якість освіти, забезпечувати узгодженість між стратегічними цілями й поточними завданнями, організовувати систему моніторингу, оцінювання та самооцінювання діяльності школи, формувати команду, орієнтовану на результат і розвиток. Проаналізовано принципи стандарту ISO 9000:2015 та цикл PDCA у контексті освітнього менеджменту. Виокремлено групи професійних якостей керівника (когнітивні, управлінські, комунікативні, інноваційні, особистісні), необхідних для ефективної реалізації системного підходу. Доведено, що впровадження системної моделі управління сприяє створенню гнучкого освітнього середовища, орієнтованого на постійне вдосконалення результатів.
Сучасні підходи до управління якістю освіти базуються на системному підході, сутність якого полягає в цілісному розумінні об’єкта управління; урахуванні взаємозв’язків між складовими освітнього процесу; постійному зворотному зв’язку між управлінськими рішеннями; в орієнтації на розвиток системи як відкритої, гнучкої та самооновлюваної структури.
Застосування керівником закладу загальної середньої освіти системного підходу забезпечить: цілісність управлінських дій, узгодженість між підсистемами освітнього процесу; прозорість і наукову обґрунтованість рішень; підвищення ефективності системи забезпечення якості освіти; формування культури постійного вдосконалення.